Рай, в релігії, місце виняткового щастя та захоплення. Термін рай часто використовується як синонім Едемського саду до вигнання Адама та Єви. Земний рай часто уявляється таким, що існував у той час, коли небо і земля були дуже близько один до одного або насправді стосувались, і коли люди та боги мали вільне та щасливе спілкування. Багато релігій також включають поняття більш повноцінного життя поза могилою, землі, в якій не буде страждань і повного задоволення тілесних бажань. Розповіді про споконвічний земний рай у вищих релігіях варіюються від життєвого саду (іудаїзм, християнство, Іслам) до золотого віку людського суспільства на початку кожного циклу людського існування (буддизм, індуїзм). Остаточний стан блаженства по-різному сприймається як небесне потойбічне життя (Іслам,Християнство), єднання з божественним (індуїзм) або вічний стан миру та безмінності (буддизм).
У християнстві рай зображається як місце відпочинку та оздоровлення, в якому праведні мертві насолоджуються славною присутністю Бога. З точки зору небесного потойбічного світу, Іслам розглядає рай як сад задоволення, в якому благословенні відчувають найбільше чуттєве та духовне щастя.
